Марія Влох

На сьогодні добре відомо, що українці прагнули продемонструвати свої вміння в спорті ще тоді, коли багато країн навіть не визнавали радянського союзу. Не варто забувати, що в міжвоєнний період українці проживали також у Польщі, Румунії та Чехословаччині й зовсім не хотіли сидіти осторонь. Дивовижно, але навіть у період розділеності дехто намагався взяти участь у міжнародних […]

Спочатку розберімося із сутністю правопису. Це сукупність загальновизнаних правил, що регулює передавання інформації на письмі. Правопис охоплює норми саме літературної мови, тобто не містить особливості розмовної мови. Найчастіше літературна норма формується на основі якогось діалекту, і саме тут з’явилися проблеми, які довгий час ускладнювали формування єдиного українського правопису. На основі якого діалекту визначати літературну мову? […]

Перші візити американських президентів: Першим на українську землю ступив Франклін Делано Рузвельт під час зустрічі Великої трійки в Ялті 4–11 лютого 1945 р. А саме столицю вперше відвідав президент США 29–30 травня 1972 року. Головним результатом візиту Річарда Ніксона можна вважати домовленість про створення генконсульства США в Києві та радянського консульства в Нью-Йорку. «Котлета по-київськи» […]

Передумови. Другий зимовий похід 21 листопада 1920 року, після запеклих боїв проти більшовиків, армія УНР  відступила на західний берег річки Збруч. Близько 26 тисяч українських вояків, які, здавалося б, програли національну-визвольну війну, осіли в Польщі. Але це був не кінець. Готували Другий зимовий похід. Похід відбувся пізньої осені 1921 року. Чому ж тоді він «зимовий»? […]

Євген Халдей. Той самий фотограф, що створив одну з найвідоміших фотографій ХХ століття. Камера фотографа зафіксувала дещо більше, ніж просто прапор: вона зафіксувала те, з чого робилася радянська пропаганда. Насамперед для кращого розуміння познайомимо вас із біографію фотографа, а відтак перейдемо до історії викриття міфу. Євген Халдей народився в 1916 році в єврейській сім’ї в […]

Один зі свідків тих подій, більшовик С. Мойсеєв, засвіжа розповідав:  «У саду палацу [Маріїнського, там був розташований штаб окупантів], — що був названий “штабом Духоніна” [евфемізм, що означав місце розстрілу], розстрілювалося дуже багато людей без усяких підстав. Розстріли були представлені на розсуд самих червоногвардійців; розстрілювалися і солдати, які вийшли з госпіталю і не мали посвідчень… […]