Як Радянські вожді розв’язували третю світову війну

Немирний світ після Другої світової війни

Майже відразу після закінчення війни відносини між Заходом і Сходом стрімко охололи, а Європа була вчергове поділена. Радянська мільйонна армія окупувала країни Східної та Центральної Європи, отримавши таким чином важіль впливу на ослаблені країни Європи. Однією рукою проводячи післявоєнну демобілізацію армії, другою рукою Сталін готував похід до Ла-Маншу, про що свідчить фрагмент наказу від 12 липня 1946 року про розміщення і зберігання запасів гармат, снарядів, мінометів. Їх вирішили залишити на складах окупованих країн, бо планувалося, що ці боєприпаси можуть бути використані під час майбутньої війни.

Йосип Сталін також планував хімічну війну або як мінімум не виключав її можливості. В срср у другій половині 1940-х — початку 1950-х років будувалися заводи й цехи з виробництва отруйних газів — іприту, зарину й інших. Готували й відповідних фахівців, які могли б правильно застосовувати хімічну зброю в бойових умовах. Не забували керівники срср і про біологічну зброю: 19 липня 1949 року віддано наказ про реорганізацію науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни збройних сил. Фактично ж у документі йдеться про збільшення значення й розмірів цієї установи, яка розділялася на Науково-дослідний інститут епідеміології та Науково-дослідний інститут гігієни.

Проте основні події розгорталися в Азії. Після поразки японців на Далекому Сході радянська армія отримала не тільки величезний плацдарм для поширення комуністичного впливу, а й величезну кількість військових трофеїв, які отримали китайські комуністи і завдяки яким вони перемогли в китайській громадянській війні.

Уже в 1950 році був офіційно підписаний пакт про дружбу між КНР та срср,

в якому в тому числі містились антиамериканські тези, зокрема про те, що обидві сторони будуть боротися з зазіханнями Японії та інших країн, які можуть їй допомагати. Незабаром китайське керівництво посвятили в радянські плани з воз’єднання Кореї, а вже невдовзі через дуже великий дипломатичний тиск Китай доєднався до Корейської війни. Сотні тисяч китайських солдат перетнули корейський кордон і вже невдовзі змогли не тільки зупинити наступ військ коаліції, а й відкинути їх майже повністю з території довоєнної північної Кореї. Війна досягла фази позиційної війни, а обидві сторони задіяли великий арсенал зброї та людських ресурсів. Американський гарнізон військ, розташований в Кореї, перевищив чисельністю американський гарнізон у Європі, тоді як срср грав опосередковану роль в цій війні. Саме така ситуація була вигідна йосипу сталіну, який чекав удалого моменту для нападу в Європі. 

Підготовка СРСР до нової Світової війни

За планом п’ятирічки, срср повинен був до 1955 року добудувати залізницю до Північного Льодовитого океану, канал, завдяки якому Дунаєм зможуть проходити військові океанські флагмани, дороги й тунелі на Сахалін. За доброї підготовки військ срср міг би атакувати північні частини Канади та США, а канал Чорне море — Дунай дозволив би застосовувати в тому числі потужні кораблі для обстрілів ворожих позицій. Також була активізована розвідка: згідно з постановою Президії ЦК ВКП(б) від 4 грудня 1952 року було визначено, що тепер розвідка починає активні наступальні дії у ворожих країн для підриву стабільності. 

Остання річ, яка показує нам, що срср справді готувався до війни, — це те, що рада міністрів срср у 1953 році ухвалила рішення негайно і швидко виготовити 10 тисяч реактивних бомбардувальників, що, очевидно, було дуже дорогим задоволенням для бюджету країни, яка планувала їх використовувати як засіб стримування. Проте бомбардувальники — ефективна зброя у разі війни світового масштабу. На щастя, ми ніколи не дізнаємось, що могло б статися, бо невдовзі, в березні 1953 року, кривавий тиран помер. 

Микита Хрущов і Берлінська криза

Під час поділу Німеччини Берлін був розділений на дві частини — східну та західну, яку контролювали західні держави, що дуже дошкуляло радянському керівництву. Спочатку Сталін, а потім і Хрущов намагався позбутися контингенту західних військ у цій зоні, але країни Заходу не піддавалисч радянським погрозам. У червні 1961 року на Віденському саміті Хрущов вимагав від американського президента вивести свій контингент з Західного Берліна до 1961 року і погрожував підписати мирну угоду з НДР, завдяки якій, на думку срср, існування Західного Берліну стало б нелегітимним, а вся повнота влади в місті перейшла б керівництву НДР. Американці відмовили радянським вимогам, через що невдовзі на кордони обох частин Берліну були стягненні війська. 

Американський лідер повідомив, що вони готові непорушно захищати кордони. До американської армії розпочався набір резервістів, а в Європу були перекинуті додаткові засоби. У серпні 1961 року за попереднім планом по всьому периметру Західного Берліна була зведена бетонна стіна, яка відокремила його від НДР. У відповідь західні військові пробували повалити стіну. Апогеєм цього стали події, відомі як інцидент у КПП «Чарлі». Американці з кількома джипами солдат, бульдозерами та за підтримки 10 танків спробували повалити частину стіни. У відповідь радянські сили, замаскувавши опізнавальні знаки, вирушили їм назустріч. Танки стояли на відстані 10 метрів один від одного, і здавалось, що вони були готові в будь-який момент вистрілити. Проте, на щастя, цей конфлікт закінчився так швидко, як і розпочався, і вже невдовзі градус накалу в цьому регіоні трохи впав. 

Карибська криза

Куба, на якій нещодавно встановився комуністичний режим, запросила військову допомогу срср. Останній згодився допомогти і, окрім технічних і військових засобів, вирішив розмістити на острові ядерну зброю. Ця тактика цілком очевидна: тоді ракети були недосконалі й нечисленні, тому в разі потенційної ядерної війни срср не зміг би швидко завдати удару. Натомість США розмістили свою ядерну зброю в Італії та Туреччині, що давало їм змогу завдати швидкого удару. Ембарго Куби, взаємні провокації військових сил супроводжували це загострення протягом усього часу. Кілька разів світ був за крок до використання ядерної зброї. Однак в останню мить перед початком світової війни обидві сторони пішли на компроміс: срср забирав ракети з Куби, а США не вчиняли спроб перевороту на Кубі та забирали свої ракети з Туреччини. 

Якщо вам хочеться дізнатися більше про події Карибської кризи, чекаємо на ваші коментарі