22 червня. Радянські міфи про німецько-радянську війну

1.«Німецький напад 22 червня був раптовий, і радянським військам було важко відбити початковий напад».

Згідно з розсекреченими документами, виявляється, що це не зовсім так: радянське керівництво розуміло, що військовий конфлікт був неминучий. Напередодні вторгнення радянська розвідка фіксувала, як німецькі війська підтягували свою техніку й особовий склад до кордону, налагоджували понтонні переправи через річки, але радянські війська не будували оборонних ліній і не мінували прикордонної території. Будування переправ указувало на те, що німецькі війська готуються до наступу. Проте, навіть маючи доповіді розвідки, Сталін до останнього не вірив у напад Німеччини, а тому війська на місцях не отримували чітких наказів, як діяти в разі переходу німцями радянського кордону. Параноя та недовіра до своїх військових у Сталіна була давно, кульмінацією чого були події Великого терору, коли було вбито багато людей з вищого командного складу, що в подальшому зіграло негативну роль у командуванні військами і їх організації. У ніч перед нападом радянська розвідка надала інформацію, що німці цілком готові наступати, проте через недовіру Сталіна війська отримали таку директиву: «Задача наших войск не поддаваться ни на какие провокационные действия, могущие вызвать крупные осложнения». Якщо вдуматися в цю фразу, можна зрозуміти, що військове керівництво розуміло можливість нападу саме в ту ніч, але не наважувалося віддати прямий наказ, тому командири на місцях мусили самостійно вирішувати, що робити. Сталін до останнього вірив, що нацисти не наважаться на вторгнення і відмовляться від своїх початкових планів.

2. «Німеччина не оголошувала жодної війни радянському союзу».

Цей міф існує завдяки промові, яку 22 червня виголосив народний комісар закордонних справ срср В’ячеслав Молотов. Він говорив, що німецькі війська о четвертій ранку без оголошення війни і без будь-якої причини перейшли кордон і напали на срср. Насправді ж війна була оголошена, і навіть були розписані причини нападу. Перший, кому була вручена нота про оголошення війни, був радянський посол у Берліні. О четвертій ранку він отримав меморандум, у якому пояснювалися причини оголошення війни, серед яких були вороже ставлення радянського керівництва до Третього Рейху і концентрування радянських військ біля кордонів. Уже за 15 хвилин у Москві німецький посол передав В. Молотову ноту про оголошення війни, тоді як на всьому радянсько-німецькому кордоні відбувалися бойові дії, а німецька авіація бомбила радянські війська. Окрім Німеччини, оголосили війну срср Італія та Румунія.

3. Співвідношення сил німецької та радянської сторони.

Довгий час радянські історики, щоб пояснити, чому радянський союз програвав на початкових етапах цієї війни, указували на те, що військ, що були задіяні з німецького боку, було значно більше, ніж радянських. Зокрема Велика радянська енциклопедія говорила про перевагу німців в усіх видах зброї та особовому складі. Проте, якщо звернутися до правдивої статистики, німці мали чисельну перевагу тільки в особовому складі, тоді як радянські війська мали більш ніж у 3,5 рази більше танків та іншої бронетехніки і більш ніж у 2 рази більше літаків. Тоді радянський союз був найпотужнішою країною Європи з військового погляду, а чисельність військової техніки щороку значно збільшувалася. У 1941 році радянський союз витрачав до 43 % державного бюджету на розвиток збройних сил. Радянський союз переважав Третій Рейх не тільки кількістю, а і якістю бронетехніки, зокрема мав сотні танків КВ і понад тисячу новітніх Т-34, яким протистояли тільки 300 середніх німецьких танків, тоді як решта німецької бронетехніки були легкі танки.

4. «Німеччина і срср завжди були ворогами».

Дуже часто росіяни при вшануванні пам’яті полеглих у тій війні воліють не згадувати про співпрацю двох тоталітарних режимів. Нацистська Німеччина і радянський союз вели секретні перемовини щодо розділу Європи й підписання пакту про ненапад. Неформальні домовленості між урядами цих країн існували ще до офіційного підписання документа. 23 серпня був підписаний офіційний документ, а вже 1 вересня розпочалася Друга світова війна. Із самого початку срср допомагав німецьким військам із проведенням авіанальотів на польські міста, а 17 вересня приєднався до розділу Польщі. Під час тих подій радянські і німецькі війська пліч-о-пліч громили залишки польських сил. Прикладом цього є знищення польських військ під Замостям 24 вересня і розгром польської кавалерії 26–28 вересня. 28 вересня був підписаний Договір про дружбу і кордон, який закріпив поділ Польщі. У подальшому зі згоди Німеччини радянський союз захопив інші частини Східної Європи і Балтії, а сама Німеччина отримала потужну ресурсну базу для розвитку збройних сил.

11 лютого 1940 року срср і Німеччина підписали договір про торгівлю, який передбачав, що радянський союз буде надсилати до Німеччини сировини на 650 млн рейхсмарок і отримає за це військові технології та промислове устаткування. Також срср повинен був закуповувати метали в інших країнах і передавати їх Німеччині. Протягом 1939–1941 років німецькі і радянські військові тісно співпрацювали. За торговельною угодою 1940 року, срср повинен був отримати важкі корабельні гармати, недобудований лінкор, плани на найпотужніший корабель Bismarck, зразки нових німецьких літаків, оскільки більшість радянських була на той час застаріла. Іншим прикладом співпраці у військовій сфері є створення військово-морської бази Німеччини на території срср, недалеко від Мурманська. Також радянські військові надсилали німцям метеорологічні знімки Британії, завдяки яким ті потім мали змогу ефективніше бомбардувати британську місцевість. Ще одним прикладом військової співпраці є проведення спільних парадів. Перший парад відбувся 22 вересня 1939 року в Бересті. Під час урочистостей був піднятий радянський прапор. Відбувалися паради також в інших містах захопленої частини Польщі. Останній парад, на якому була присутня німецька делегація, був проведений 1 травня 1941 року в Москві.