Віра Холодна. Найвидатніша українка — акторка періоду німого кіно

Віра Левченко народилася 5 серпня 1893 року в Полтаві в родині гімназійного вчителя. Її батько Василь Андрійович походив з давнього козацького роду. У сімʼї окрім Віри було ще дві дочки. Жили бідно, проте дружньо й щасливо. 

Коли Вірі було два роки, вона з сімʼєю переїхала до москви. Там же дівчина вступила в приватку жіночу гімназію отримувати класичну освіту — вивчати акторську майстерність, музику, класичні танці, малювання. Також Віра гарно декламувала вірші, співала й акомпанувала собі на фортепіано.

У підлітковому віці Віра до чого тільки не бралася: і до тенісу, і до ковзанів, і до театру (навіть узяла участь у кількох виставах). Проте тоді її мрією було не акторство — вона хотіла стати балериною. Тож згодом, склавши іспит на відмінно, Віра була зарахована до балетного училища большого театру.

Коли здавалося, що мрія дівчини була здійснена, сталося лихо: бабуся Віри, холодна аристократка, вимагала покинути балет, бо вважала його непристойним. Ніякі вмовляння родини не діяли, і Віра з важким серцем була вимушена покинути свою стихію. Віра повернулася в гімназію, але в її життв почалася чорна смуга: помер батько, мати захворіла, а родина, яка й так не була багата, стала ще біднішою. Вірі доводилося доглядати за молодшими сестрами.

У 1910 році на балу з нагоди закінчення гімназії Віра познайомилася з юристом Володимиром Холодним.

Азартний автогонщик, він видавав першу в російській імперії спортивну газету «Авто». Через кілька місяців закохані одружилися. Весілля було скромне, але між молодятами палало справжнє кохання, яке тривало до кінця життя Віри. Ще через два роки Холодна народила дочку Євгенію. Пологи пройшли важко, і лікарі заборонили Вірі народжувати вдруге. Подружжя знайшло вихід і взяло на виховання прийомну дитину — дочку Нонну.

Сімейне життя Віри й Володимира було прекрасне. Вони разом відвідували світські заходи, знімали семикімнатну квартиру, були в гуртку молодих артистів художнього театру. Однак Володимир вимагав від жінки хазяйновитості, хотів бачити її берегинею їхньої сімʼї, тоді як Віру це не влаштовувало: вона хотіла слави. Пара часто сварилася через ревнощі з боку чоловіка, але вони швидко мирилися. Віра приваблювала багатьох чоловіків, однак кохала тільки Володимира. 

Майбутня зірка захоплювалася данською акторкою Астою Нільсон: її гра зачаровувала.

Дослідники кажуть, що саме завдяки їй Віра потрапила в німе кіно. Проте є й інша версія початку театрального шляху Холодної: почалася Перша світова війна, Володимира мобілізували на фронт, грошей бракувало, тому, щоб діти не відчували бідності, як колись її відчувала Віра, вона пішла на кінопроби до режисера Володимира Гардіна. Він так згадував їхню зустріч: «Струнка й гнучка, вона сиділа переді мною, опустивши гарні вії на чарівні очі, й говорила про те, що хоче спробувати себе на екрані».

Гардін дав шанс Вірі: зняв її в картині «Анна Кареніна» в невеликій ролі, однак гра Холодної його не вразила. Він не прийняв її до своєї трупи і взагалі вважав, що акторство не для неї. Віра переживала таку критику важко, проте на юну красуню звернув увагу співвласник кіноательє Пауль Тіман. Він розгледів у ній талант і чарівність і вирішив дати Холодній рекомендаційного листа до Євгена Бауера, режисера-художника з фірми «О. Ханжонков і Ко».

Євген Бауер казав: «Я знайшов скарб», тому після першої ж зустрічі з Холодною взявся готувати її до головної ролі у фільмі «Пісня тріумфального кохання». Картина стала сенсацією і квитком Віри Холодної в богемне життя. 

Одразу після «Пісні…» Віра знялась у мелодрамі «Полумʼя неба», що теж підкорила публіку. Кінопродюсер Ханджонков казав: «Чуйка художника не підвела Євгена Бауера: молода, не обтяжена навіть театральним досвідом Віра Холодна прекрасними сірими очима й класичним профілем справила сенсацію й потрапила в когорту кінозірок». Так і зʼявилася справжня німа королева драм жіночої душі Віра Холодна.

За рік Віра знялася в 13 картинах. Глядачі йшли на сеанси лише заради її прекрасної гри. Натовп буквально бив вікна і ламаа двері, щоб отримати квитки на картину з Холодною. Саме з красуні-полтавки почав зароджуватись інститут кінозірок імперії. Америка і Європа теж чули про Віру, запрошували її в Голлівуд, але вона не їхала чи то через утому від слави, чи то через те, що її не випускали. До 1916 року Віра впевнено тримала статус королеви кіно, стрічка з її участю «Життя за життя» стала надзвичайно популярною, тому організаторам уперше в історії кіноіндустрії довелося впровадити попередній запис на квитки (бронювання). Кінокритик Сергій Тримбач зазначає: «Хороші театральні актори з розкішною театральною технікою програвали їй. Звання „королеви екрану“ просто так не дається. Вона грала один і той же типаж, одну романтичну структуру. Це був образ рокової жінки».

У Віри було все, але вона сама крадькома зізнавалася колегам: 

«…У мене таке враження, що мене живої взагалі не існує. Те, чим вони захоплюються, — це не я. Це всього лише моя тінь».

До того ж чоловік Віри часто шаленів від ревнощів, а якось на знімальному майданчику напав на актора, що повинен був за сценарієм цілувати Віру.

Пізніше Холодна перейшла в іншу студію — «Торговий дім Харитонова». Вона була ближче до її дому, та й гонорар, що становив 25 тисяч рублів (річна зарплатня пересічного актора) був вагомою причиною. Саме Харитонов закріпив за Вірою образ нещасної душевної жінки, що страждає від своїх чи чужих почуттів. Проте жовтневий переворот 1917 року заскочив акторку, тож вона з родиною і трупою втекла спочатку в Ялту, а потім в Одесу.

Одеса вітала Віру гучними оваціями, коло неї впадали сам губернатор, військові комісари й кримінальний авторитет Міша Япончик, однак Віра залишалася вірна своєму чоловікові. В Одесі Віра знялася ще у 20 картинах.

Проте щастя Віри знищила хвороба. У лютому 1919 року у віці 26 років талановита кінозірка померла від грипу-іспанки. Під час епідемії померли мільйони людей, однак це не заважало колегам Віри поширювати інші версії її смерті. Одні казали, що Холодна була французькою або радянською шпигункою і «свої» ж її й прибрали, інші — що її вбив шанувальник через ревнощі. Доказів цих версій немає, а хроніка підтверджує офіційну версію смерті Віри.

Тисячі фанатів проводжали Віру Холодну в останню путь. Її поховали на Першому Християнському цвинтарі в Одесі. У 30-тих роках цей цвинтар зруйнували комуністи, тому місце поховання Віри втрачене. Однак не втрачені п’ять картин з її участю, фотографії, листівки і яскраве життя — театр, у якому вона була, як і ми всі, акторкою.