Терентій Корінь: чернігівський переможець левів

Терентій Корінь народився 27 жовтня 1883 року в селі Блистова у бідній та великій козацькій родині

Терешко з дитинства відзначався неабиякою силою. Напевно, пішов у свого славного тата. Є легенда, що якось батько й син посварились, перший взяв вила і замахнувся на Терентія, але той швидко схопив їх і зламав тримач. Такі були гонорові вдвох! Тренувався юнак спочатку на бичках: приборкував тварин, ставлячи їх на коліна, а потім почав підбурювати сусідських хлопців позмагатись з ним у боях. У віці 14–15 років хлопчик випромінював купу енергії! Бувало, що він не спав ночами і бігав на млин, де перевертав і переносив жорна вагою майже 200 кілограмів. 

Уже у віці 16 років Терентій подався на заробітки до Таврійської губернії — працювати на німців-колоністів. З одним із таких, до речі, він посперечався, що зможе втримати візок, запряжений сильним конем. Цілу годину Корінь тримав візок, тому німець змушений був здатись, визнати міць хлопця і заплатити йому п’ять карбованців. Повернувшись з заробітків, Терентій купив ручну соломорізку. Так він ходив по селу з нею, виконуючи роботу. Проте так довго жити юнак не зміг, а тому в 1903 році він переселився до Приамурʼя, де знайшов спосіб заробити. 

На здобуті кошти Терентій купив коня, воза і знову вирушив у подорож. На цей раз у хабаровськ, щоб спробувати себе в ролі візника. Пізніше він обрав Порт-Артур. Там чоловік відкрив чайну. Він будував плани на життя, хотів купити будиночок, проте не вийшло — завадила російсько-японська війна. Залишатись стало небезпечно, а тому Корінь евакуйовується в місто Харбін, закинувши свою зруйновану чайну. А у Харбіні у той час зриває гучні овації цирк братів Нікітіних із 12-ма борцями-важковаговиками. Якось побачив ті виступи і наш Терентій. Захотілось молодику без підготовки покликати на бій одного з борців. Йому відмовили, проте призначили день для знайомства із правилами та підготовкою до випробувань. Зрозумівши, що і як працює, Корінь був готовий до боїв. Перший його бій тривав цілу хвилину, жилавий суперник був переможений. Другий бій — три хвилини, результат такий само. 

Українцю запропонували працювати борцем. Так почався цікавий період в житті Терентій — мандри з цирком

Після багатьох поєдинків, Терентія було відправлено в петербург для покращення майстерності. Одразу по прибутті українець завоював увагу публіки та почав займатись у «петербурзькому клубі любителів атлетики». В 1906 році спортсмен їде підкорювати Париж на міжнародному змаганні з підняття ваги. За умовами конкурсу, атлет, лежачи на спині, в правій руці тримаючи чотирипудову гирю, мав звестися на ноги. Проте для Терентія це було неважко — він пропонує виконати все те ж саме, але тримати шестипудову гирю в лівій руці. Вражене міжнародне журі одностайно присудило йому головний приз змагань.

Того ж року чоловік у Лондоні вперше здобуває звання чемпіона світу з класичної боротьби. Українець стає відомим спортсменом у всьому світі! 

У 1908 році борець повертається в російську імперію. Там він із групою артистів-бійців їде в Баку і знову вражає людей своєю силою і винахідливістю! Чоловік запрягається у віз і возить 30 людей, піднімає паровий котел середніх розмірів, носить залізне коромисло, на яке з обох боків чіпляється по 15 осіб, розгинає підкови та робить «краватку» із дахового заліза.

На циркових афішах про борця сповіщали, як про «найсильнішу людину планети», людину феноменальної міці, чемпіона світу. Серед нагород Терентія можна згадати сім золотих хрестів, дев’ять золотих медалей, срібні і бронзові медалі чемпіона світу, грошові премії, але була одна особлива нагорода — золота медаль з написом «Переможцю левів». Що ж це таке?

У 1907 році в Чикаго відбулись незвичайні змагання не з абиким

Суперником був сам лев, король звірів! Бій проводився в цирку на умовах Терентія: лев був у наморднику, а на лапах мав подушки, щоб приховати довгі і гострі кігті. Все мало йти за планом, однак як тільки українець зайшов у клітку і почався бій, тварина скинула подушки з лап (пізніше була інформація, що це хтось з недоброзичливців «забув» привʼязати подушки). За мить лев вчепився кігтями в Терентія так, що аж хруснули ребра. Допомоги не буде, і чоловік це усвідомлював. Він так згадував цей момент: «Тієї миті я зрозумів: або я, або він. Назад дороги вже не було».

А тому Корінь, ризикуючи всім, щосили ударив лева в перенісся, а потім схопив звіра за горло й, відірвавши від землі, почав душити. Втримати 150-кілограмове тіло було важко, тому силач підняв лева і кинув його на підлогу з такою силою, що пізніше ветеринари констатували смерть тварини від перелому хребта. Після того як закривавлений боєць вийшов з клітки, зал вибухнув бурхливими оваціями.

Українцю вручили премію як «переможцю левів»

У 1912 році Корінь став учасником V Олімпійських ігор у Стокгольмі і познайомився зі знаменитими спортсменами того часу, серед яких був і Іван Піддубний. Ходять чутки, що борець любив запрягати себе у віз і їхати по дрова у ліс, при тому кінь у цей час мирно йшов поруч. Із гумором він показував свою силу: міг носити валізу з двома гирями і попросити когось її потримати.

У 1917 році богатир одружився. Мав двох дочок і жив в саратові, де тренував своїх молодших братів і вони разом їздили по містечках і селах, аби дивувати натовп своїм талантом. Помер чоловік в саратові у віці 48 років від раку. І до сьогодні збереглася батьківська хата силача, а його земляки, вшановуючи памʼять українця, назвали на його честь вулицю в Блистові. А ще в рідному селі богатиря було започатковано фестиваль «Богатир-фест», де крім спортивної та культурної програми проходили екскурсії, присвячені славетному українцю. Доля нащадків силача, на жаль, невідома.

І хоча інформація про Терентія наразі не є популярною, проте його слава має жити. Звичайно, в біографії є легенди і неточності, але це лише говорить про те, що чоловіка памʼятали довгі роки, вигадували про нього історії і розповідали дітям. Наша місія зараз — пишатись такою унікальною особистістю як Терентій Корінь і памʼятати про чернігівського підкорювача левів, що своєю міццю вражав світ!