Поховання у Більшівцях: 22 закатовані дитини і немовля, що лежало на грудях матері

Село Більшівці знаходиться за 35 км від Івано-Франківська

У часи радянщини це місце перетворилось на один з центрів червоного терору, адже тут розташовувався райвідділ нквс. За свідченнями очевидців, у 40-50-х роках у будівлі райвідділу була вʼязниця нквс. До неї потрапляли не лише «націоналістичні бандити», а й ті, хто був запідозрений у національно-визвольному русі. Історики кажуть, що серед увʼязнених були чоловіки, жінки, літні люди і навіть діти. У вузьких кімнатках могло перебувати до сотні людей одночасно. Їх готували до депортації.

Саме в підвалах цієї катівні дослідники по крихтам знайшли інформацію про злочини радянського режиму. На стінах підвалів бачимо вишкрябані імена, прізвища та населені пункти нещасних. Можемо помітити навіть цілі малюнки — на стінах є жіночий профіль та зображення воїнів Української повстанської армії в мазепинках і військовій формі. Українці до останнього намагалися встояти і малювали, щоб таким способом зберегти здоровий глузд.

У підвалах були жахливі умови. Директор підприємства «Пам’ять» Василь Тимків каже:

«Людям навіть не було де прилягти. Щодня або щоночі тут проводили допити з побиттям, тортурами та знущаннями. Це були жахливі умови утримання, важко передати елементарні харчі, про медичну допомогу взагалі нема що говорити. Холод, сирість… Усе це призводило до смерті. А тіла загиблих, імовірно, заховували десь поблизу».

А ще саме до Більшівців з навколишніх сіл кати звозили тіла вбитих, часто вояків УПА. Стефанія Луців, яка у 40-х роках минулого століття була ще школяркою, згадує:

«Скидали тих партизанів, що побили. Казали — бандити. І діти всі летіли дивитися… Ми знали добре, що то партизанів вбивають. Пам’ятаю як нині: старенька бабця сиділа і так плакала над сином».

А далі на довгі роки могили померлих були повністю забуті. Очевидці просто боялися говорити що-небудь через погрози органів нквс. З часом очевидців ставало все менше…

Шукати вбитих почнуть лише у 2014 році. На пошуки могил закатованих витратять цілих 5 років, тому що свідчень майже не залишиться. Проте дослідники знатимуть: якщо в якомусь селі була вʼязниця нквс, то і жертви мають бути. Історикам доведеться зробити десятки пробних свердловин. Єдиною їхньою зачіпкою будуть слова старожил про те, що «це місце всіяне кістками».

Василь Завірач каже: «Вже коли підходила близько воля, церкви і України, то дехто з людей почав вже то говорити… Перші розкопки ми зробили під костелом. Знайшли тлінні останки наших повстанців. Ну а потім вже на цвинтарі, також в таких ярах, наприклад, копали яму на захоронення, то теж — 50 сантиметрів від поверхні землі, і вже кістки були».

У 2019 році підприємство «Пам’ять», яке займається пошуком і перепохованням жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів, проводило на території селища чергові розкопки.

Місце дослідження — колишня вʼязниця нквс, про яку згадувалось вище, і прилеглі до неї території. Жахливі знахідки шокують істориків. У перший день розкопок пошуковці натраплять одразу на 8 скелетів дорослих та дітей.

Дослідниця Анна Чорна згадує: «З кожним новим рухом ставало все моторошніше, адже за розмірами знайденого черепа було видно, що це тіло дитини віком від 5 до 6 років». Наступний помах — і було знайдено скелет другої дитини, віком ще меншої, ніж попередня. На маленькій щелепі можна помітити ще молочні зуби. Метр убік — ще одна дитина… На цей раз немовля, що лежало на грудях матері».

Василь Тимків зазначає, що дітей хотіли депортувати разом з «націоналістичними бандитами-батьками», однак маленькі могли не витримати умов тюрми: «Через інфекційні або простудні захворювання. А міг вдарити й нквсівець. На жаль, така страшна практика була в ті часи».

Під залишками дітей — дорослі. Як кажуть дослідники, нквсівці часто репресували цілі сімʼї, а тіла ховали шарами: знизу заходились батьки, зверху — діти. Поміж кістками вбитих було виявлено вапно. Керівник пошукових робіт Ольга Трет’якова пояснює: «Засипали останки, щоб запаху не було. Фактично радянська влада намагалася замаскувати свої дії».

Один за одним археологи піднімають на поверхню останки 40 осіб

Поховання датують 1945–1946 рр. Василь Тимків каже : «Ми там виявили радянську трикопійчану монету 1946 року, тому припускаю, що поховання належать до 1945–1946 років». На особисті речі, які б допомогли ідентифікувати вбитих, історики, на жаль, не натрапили. Зрештою, це рідкість. Однак мова точно йде про страчених у повоєнні роки повстанців, їхні родини і місцеву інтелігенцію.

Керівник підприємства «Памʼять» Василь Тимків дає надію: «Можна скласти перелік прізвищ людей, які перебували у тюрмі нквс, і не дожили до свого засудження. З великою імовірністю можна припустити, що саме ці українці покояться в Більшівцях».

29 вересня 2019 року у Більшівцях відбулося перепоховання 59 жертв радянських злочинів, які загинули в підвалі місцевої вʼязниці нквс. Під час ексгумації скелетованих залишків людської плоті і судово-медичної експертизи встановлено, що серед загиблих 22 дитини. Практично всі вони загинули внаслідок важких, несумісних із життям травм, що свідчить про жорстоку наругу слідчих нквс і тюремників над ув’язненими.

Скільки ще жертв радянського терору поховано у безіменних могилах — історики не знають.

Загалом, впродовж останнього десятиліття на Прикарпатті знайдено могили понад 1000 українців, вбитих органами нквс. Після розкопок підприємства «Памʼять» та допомоги волонтерів місцеві дізналися правду. Наразі на місці колишньої вʼязниці в Більшівцях стоїть музична школа, в якій вчаться діти такого ж віку, як ті, яких у 40-роках минулого століття вбили більшовики.