«Першовідкривачі Антарктиди»: як СРСР та росія знову переписали історію

Радянські історики послідовно наполягали на тому, що Антарктиду «відкрили росіяни».
Ця «скрєпа» збереглася й у правонаступниці СРСР — росії. Приміром, у російськомовній Wikipedia відкриття останнього материка й досі подається як винятково російське досягнення. Водночас англомовна версія враховує ширший історичний контекст і розповідає повну хронологію подій, зокрема те, як 1820 року три різні судна наблизилися до Антарктиди.

1. Шхуна «Гіроу» (Герой)
Мисливці на тюленів зі Стонінгтона, штат Коннектикут, США
17 листопада 1820 року під командуванням Натаніела Палмера екіпаж шхуни «Гіроу» підійшов до материка в районі сучасного Антарктичного півострова та описав побачене як суцільну сушу, а не острови чи льодові поля.
2.Корабель «Вільямс»
Королівський флот Британії
У січні 1820 року з Вальпараїсо вирушив корабель «Вільямс» під командуванням Едварда Бренсфілда та Вільяма Сміта.
30 січня експедиція досягла району острова Короля Георга й зафіксувала півострів Трініті — найпівнічнішу частину Антарктичного півострова.Бренсфілд задокументував материкове узбережжя, відмінне від островів і льодовиків, та наніс його на карту. Це стало першим картографічно підтвердженим спостереженням материкової Антарктиди.
3. Судна «Восток» і «Мирний»
Флот Російської імперії
У січні 1820 року експедиція під командуванням Фаддея Беллінсґаузена та Михайла Лазарєва на суднах «Восток» і «Мирний» вирушила до Південного океану.28 січня 1820 року кораблі підійшли до краю антарктичних льодових шельфів і зафіксували їх візуально. У суднових журналах йшлося про спостереження суцільного льодового узбережжя без однозначної ідентифікації материкової суші. Відповідно, жодних згадок про відкриття нової землі у звітах Фаддея Беллінґсгаузена не зафіксовано.
Показово, що навіть через 30 років після смерті капітана, 1879-го, в документах Головного адміралтейства Російської імперії не згадували про відкриття Антарктиди.
У документі «Общiй Морской списокъ. Часть VI» Беллінґсгаузена описано лише як керівника експедиції 1819–1821 років, що здійснила навколосвітнє плавання до Південного океану, досягла 70° південної широти та відкрила 29 островів.Отже, йшлося про першу експедицію Російської імперії до «південних полярних морів», а не про відкриття материка.
З 1949 року радянські історики почали називати ці події «Першою російською антарктичною експедицією».
Імовірно, керівництво СРСР прагнуло закріпити додаткові аргументи на користь «історичного права» на освоєння Антарктиди, адже вже у січні 1956 року на континент висадилася перша радянська антарктична експедиція.
Український полярник Василь Придатко-Долін досліджував масштаби радянських маніпуляцій довкола так званого «російського сліду» в історії Антарктиди.
Зокрема, він звертає увагу на те, як під редакцією Євгена Шведе, професора й фахівця з військово-морської історії, перевидавалися звіти Беллінґсгаузена про експедицію до Південного океану.
«У передмові проф. Шведе десятки разів ужито слово “Антарктида”, якого в оригінальному звіті командора навіть не було», — наголошує дослідник.
Також Придатко-Долін звертає увагу на такий факт.
Експедиція Беллінґсгаузена, згідно із офіційним звітом, бачила «льды… снѣгъ… льдяное поле», і було це «въ широтѣ 69°, 21′, 28″, долготѣ 2°,14′,50″». Тоді ж, згідно з іншим документом — «сплошной ледъ, а далѣе къ югу ледяныя горы…» і було це в «…широты S 69°25′ въ долготе 2°10′ W».
Якщо накласти на карту координати, то до берега виходить 107 або 102 км. «Мені важко уявити, щоби з такої відстані “сквозь шедшій тогда снѣгъ” експедиція могла побачити якийсь берег», — ділиться полярник.
Також серед інструментів маніпуляції — традиційні практики: русифікація імен, довільні переклади, перефразування висловлювань іноземних дослідників, багаторазове перевидання «єдино правильних» текстів.Так, Фабіан Ґотліб Тадеус фон Беллінґсгаузен перетворився на «Фадея Фадейовича», Адам Йоган фон Крузенштерн — на «Івана Федоровича», а Вітус Йонассен Беринг — на «Івана Івановича».
Особливо показово, що радянська історія фактично стерла український слід в експедиції Беллінґсгаузена.
Майже ніде не згадується Іван Завадовський — старший офіцер на шлюпі «Восток».
Відомо, що його рід, імовірно, походив із козацької верхівки Полтавщини.
Усі історичні згадки, виявлені Василем Придатком-Доліним, пов’язують Завадовського з м. Гадяч — полковим містом часів Гетьманщини, а також із селом Крутьки в його околицях (нині частина села Сари). Водночас точне місце народження Івана Завадовського досі залишається невстановленим.
Дослідити біографію Завадовського доволі складно: поразка Гетьманщини, знищення козацького устрою, а згодом і радянські репресії призвели до розривів у біографії цього роду та сприяли маніпулятивному трактуванню постаті Завадовського виключно в російському контексті.У доступних нині джерелах його біографія зазвичай починається із зарахування кадетом до Чорноморського морського корпусу й зводиться до акценту на понад 30-річній службі в Російському імператорському флоті — у Чорноморському та Балтійському.
росія й надалі пропагує 28 січня як «день відкриття Антарктиди» — для внутрішньої аудиторії та на міжнародній арені. Цю дату використовують у публічних заявах, освітніх матеріалах, медіа й символічних заходах, подаючи її як нібито усталений історичний факт.
Такий підхід є продовженням радянської традиції формування наративу про «першість» і «історичне право» росіян на Антарктиду.Насправді ж у світі точна дата і відкривачі залишаються дискусійними.
Які ж є основні антарктичні дати?
1 грудня
Міжнародний день Антарктиди
Саме цього дня 1959 року було підписано Договір про Антарктику, який визначив регіон як територію миру й науки — без військової діяльності, ядерних випробувань і територіальних претензій. Цей договір і сьогодні є основою міжнародної співпраці на континенті.
21–22 червня
Мідвінтер (Midwinter) — головне свято полярників
Його відзначають у найдовшу ніч і найкоротший день року в Південній півкулі — символічну середину антарктичної зими. Усі антарктичні станції обмінюються привітаннями та листівками, а деякі полярники, зокрема й наші, ще й занурюються в крижаний океан (докладно про це є на сторінках НАНЦ).
6 лютого
День передачі Україні британської антарктичної станції «Фарадей», що стала «Академіком Вернадським». Ця дата є ключовою в історії української Антарктики.
Дизайнерка: Вікторія Фарбота
Дата публікації: 28 Січня 2026
