Леся Українка і Дніпро: як родина Косачів залишила слід у культурі Придніпров’я

Чи знаєте ви, що родина Лесі Українки тісно пов’язана з культурою Придніпров’я?

У червні 1891 року Олена Пчілка разом із доньками — Лесею та Ольгою — вирушила до Криму. Їхній шлях пролягав через колись Катеринослав, а нині — Дніпро. Вони зупинилися, щоб побачити край козацької слави: Старий Кодак, Лоцманську Кам’янку, грізний Дніпро.

Косачі — або, як їх називали сучасники, «золотий рій Пчілки» — ще не здогадувалися, що Придніпров’я стане частиною їхньої долі та культурного спадку, який сягне далеко за межі цього краю.

Леся Українка і її короткий візит до Катеринослава.

Це був єдиний приїзд поетеси до Катеринослава. Вона не раз планувала повернутися — її запрошували як місцеві інтелігенти, так і сестра Ольга. Та щоразу на заваді ставала хвороба.

І все ж навіть ця коротка зупинка на берегах Дніпра залишила по собі емоційний слід у пам’яті Лесі — а місту подарувала важливу сторінку в його культурній історії.

Як Олена Пчілка вплинула на культуру Придніпров’я?

Найтісніший зв’язок із Катеринославом із усієї родини Косачів мала саме Олена Пчілка. Саме тут вона познайомилася з істориком Дмитром Яворницьким. Він відкрив для Косачів двері свого музею, запросив на археологічний з’їзд, а згодом став для них другом на довгі роки.

У 1915 році Олена Пчілка подарувала музею збірку «На крилах пісень» із автографом Лесі Українки — ніби залишила слід присутності доньки в цьому місті.

Ольга Косач-Кривинюк: лікарка, видавчиня, культурна берегиня.

Найглибше у Катеринославі пустила коріння Ольга — молодша сестра Лесі. У 1910–1921 роках вона мешкала з родиною в Лоцманській Кам’янці — передмісті Катеринослава.

Через політичний нагляд вона не могла повернутися на Волинь. Працювала ординаторкою земської лікарні, вела амбулаторний прийом. Її дім став справжнім осередком української культури — місцем, де лікували не лише тіло, а й душу.

Цього ви точно не знали про молодшу сестру Лесі Українки.

Разом із чоловіком Михайлом Ольга Косач-Кривинюк активно долучалася до роботи катеринославської «Просвіти» — товариства, яке з 1905 до 1921 року було осередком українського національного відродження в місті. Саме тут збиралася інтелігенція Придніпров’я: проводили лекції, організовували вистави, обговорювали майбутнє України.

До культурного життя родина залучала й дітей. У списках членів «Просвіти» значиться ім’я їхнього старшого сина Михайла — якого з дитинства виховували свідомим українцем.

Перше українське видавництво для дітей у Катеринославі.

Також разом із чоловіком Ольга заснувала в Катеринославі перше українське дитяче видавництво — «Слово». У час, коли українська мова лише починала здобувати право на публічне звучання, подружжя сміливо видавало яскраво оформлені, змістовні книжки — саме українською мовою.

Завдяки знанню іноземних мов Ольга та Михайло перекладали твори світових класиків — Чарлза Діккенса, Джека Лондона, Віктора Гюго, Редьярда Кіплінга, Ганса Крістіана Андерсена, Жорж Санд, Оскара Вайльда та багатьох інших.

До речі, цікавий факт для дніпрян: видавництво «Слово» працювало за адресою — вулиця Поліцейська, 59. Сьогодні це вулиця Шевченка, 59, і будівля збереглася.

Ольга Косач-Кривинюк вплинула на популяризацію української літератури — насамперед дитячої.У Катеринославі вона видала твори своєї матері Олени Пчілки: «Байки. Для сім’ї і школи», «Книжка-різдвянка. Для дітей. Оповідання й вірші», читанку «Зелений гай».

Пам’ять, що проростає.

Сьогодні будинку Кривинюків вже немає, але вулиця в Лоцманській Кам’янці носить ім’я Ольги Кривинюк на знак вдячності та пам’яті.

У музеї Дмитра Яворницького дбайливо зберігають артефакти, пов’язані з родиною Косачів, які нагадують про їхній внесок у культурне життя Придніпров’я.Ця нитка історії — жива й невпинна — допомагає нам краще розуміти себе, шукати корені, знаходити натхнення.