«Криваве Водохреще», або «Вогнехреще»

19 січня 2014 року відбулася мирна акція, яка переросла в збройне протистояння, чому отримала назву «Криваве Водохреще». Причиною протестів стало ухвалення 16 січня того ж року так званих диктаторських або «драконівських» законів. Вони передбачали, що силові структури матимуть більше повноважень придушувати вуличні протести. Янукович та його близькі товариші розуміли, що будуть великі протести проти них та їхніх дій. Про набуття чинності законів тодішня влада повідомила саме 19 січня.

Активісти були обурені діями чинної влади й зрозуміли, що час діяти, бо країна потерпатиме від законів, які можуть загнати її в скрутне становище, тож узяли ситуацію у свої руки: стали організовувати віче

На Майдані Незалежності того ж дня зібралося кілька тисяч активістів.

Розпочалось усе після того, як Арсеній Яценюк, депутат від партії «Батьківщина», оголосив, що «тут є лідер. Це український народ». Люди вирішили йти до Верховної Ради. Частина протестувальників пішла на вулицю Грушевського, де й розгорнулися події, що дістали назву «Криваве Водохреще».

Варто зазначити, що влада також була підготована: на активістів уже чекав «Беркут», перекривши їм дорогу біля стадіону «Динамо». Силовики загородилися автобусами й вантажівками, тобто зʼявилися перші барикади.

«Правий сектор» вирішив прорватися крізь кордон до урядового кварталу, але в нього нічого не вийшло. Унаслідок цього був підпалений автобус «Беркута», а представників самої силової структури закидали камінням і петардами. Вони ж, у свою чергу, почали застосовувати світло-шумові гранати й гумові кулі, використовували сльозогінний газ. Також вони поливали людей холодною водою з водометів, що заборонено законом у мінусову температуру. До слова, в Києві тоді було близько −7…−10 °C. У відповідь силовикам протестувальники кричали: «Водохреще!». Звідси зʼявилася назва «Криваве Водохреще». Вулиця Грушевського стала ковзанкою.

У МВС заявили, що використовували воду для гасіння пожеж, що виникли внаслідок протистояння: було спалено кілька автобусів і автомобілів.

Протистояння продовжувалося, незважаючи на те, що в «Беркута» була зброя, якою вони атакували протестувальників, не жаліючи їх. У силовиків кидали каміння, а також запустили кілька коктейлів Молотова.

«Беркут» здійснив напад і на депутатку Лесю Оробець, яка прийшла з боку будівлі парламенту, щоб зняти на відео, що відбувається на вулицях, бо було суцільне пекло. Оробець про ці події згадує так: «На мої крики: „Чого ви мене бʼєте, я ж вам нічого не роблю“, вони з гиденькими смішками казали: „А ми тебе не бʼємо, ми тебе відтісняємо“».

Також поранення дістав й депутат та комендант Майдану Андрій Парубій. За його твердженнями, він отримав рвану рану руки й осколкові поранення.

Коли почалися ще більші битви між мітингувальниками і силовиками, Віталій Кличко разом з іншими представниками опозиції поїхав у Межигір’я, щоб зустрітися з Віктором Януковичем, тодішнім президентом. За спогадами Віталія, він повідомив Януковичу, що «потрібне термінове втручання, оскільки ситуація на межі громадянської війни, і ні в якому разі не залучати міліцію і „Беркут“». Як зазначає Кличко, Янукович був проінформований про події, що відбувалися біля стадіону «Динамо». «Також я чітко йому окреслив, що ціна питання — відставка уряду й президента. Янукович удав, що пропустив це повз вуха», — так згадує лідер партії УДАР зустріч із президентом.

Янукович пообіцяв, що проведе переговори з опозиційною силою й що буде створена окрема комісія від президента для врегулювання ситуації. Робоча група була створена на чолі з Андрієм Клюєвим, якого вважають причетним до розгону Майдану 30 листопада 2013 року. Як уважали активісти, Янукович просто затягнув час, щоб зібрати більше силовиків з різних областей України для подальшої боротьби з мітингувальниками. Так і сталося: уночі міліції, «Беркута» вже було більше, і вони стали катувати мирних людей ще дужче.

Запекла боротьба тривала всю ніч.

Були перші поранені. Станом на 20:00 того ж дня по медичну допомогу звернулося 24 постраждалі, в яких були поранення різних ступенів важкості. Однак цим усе не закінчилося. «Беркут» схопив двох хлопців з Кіровограда, їх роздягнув, бив, обливав водою та залишив голими на вулиці.

МВС також заявило про 70 постраждалих силовиків, з яких 40 були госпіталізовані.

Уже всі розуміли, що боротьба буде довга й кривава, бо протестувальників не лякали ані водомети, ані сльозогінний газ. Боротьба, що почалася 19 січня, тривала декілька днів. На жаль, згодом були й жертви: люди віддали своє життя за свободу.

Боротьба Майдану — це кривава й водночас велика сторінка історії боротьби українського народу за свободу своєї держави. Люди, що вийшли 19 січня на Майдан, не побоялися піти проти режиму. Саме цей день і став початком протистояння, що буде згодом орошене кров’ю активістів, за наші з вами цінності, за які триває боротьба й зараз, — волю, права та гідність.