Співпраці

Різдво — одне з найдавніших і найулюбленіших свят українців. Однак в історії України були періоди, коли за відданість цим традиціям доводилося платити свободою. Важливо пам’ятати: український спротив не припинявся ні на мить, навіть у найтемніші часи радянської чи, нині — російської, окупації.

Спільно з Рухом опору ССО ЗСУ розповідаємо, як українські дисиденти чинили спротив радянській атеїстичній машині. Й навіть у сталінських таборах, за колючим дротом, вони знаходили спосіб святкувати Різдво. Про 12 страв у неволі, заборонені колядки та силу духу, що вистояла проти тоталітаризму — читайте у нашому матеріалі.

Зелений Клин розташований у південній частині Далекого Сходу сучасної росії. Його площа майже вдвічі більша, ніж площа сучасної України. Зелений Клин, або Далекосхідна Україна, — дуже далека від України територія, яка, однак, у кінці ХІХ та на початку ХХ століття мала з Україною міцний зв’язок. У цій статті ми ознайомимо вас з історією цього утворення, розповімо про те, як там з’явилися перші українці та як були придушені намагання утворити там незалежну українську державу.

«Пісня води» Соломії Карми — емоційний, чесний і водночас дуже незвичний роман, який авторка написала в окупації. У центрі сюжету — дівчинка, що після смерті мами через магічний портал потрапляє в кімнату російського хлопчика, який щиро підтримує війну та повторює російську пропаганду.

«Пісня води» — про втрату, про силу дитини перед обличчям війни і про те, як правда ламає найміцніші ідеології. Книжка для тих, хто цінує атмосферні, емоційні та сміливі історії — у дусі «Країни припливів» Мітча Каліна та «Хлопчика у смугастій піжамі» Джона Бойна

Український спротив не почався сьогодні — він має глибоке коріння. Від підпільників ОУН до відділів УПА, від інформаційної боротьби до збройного опору — це історія людей, які не прийняли окупації. Їхні методи, що народилися у лісах Волині й криївках Карпат, сьогодні продовжують жити в сучасному русі опору — у розвідці, диверсіях, підпільних мережах і сміливості тих, хто чинить спротив навіть на окупованих територіях. У цьому дописі — коротка історія боротьби, приклади людей, які змінили хід подій, і спадковість, що поєднує минуле та сьогодення.

Цього ви точно не знали про Дніпро!

У розпал радянської цензури Дніпро став центром культурного протесту.

Молоді поети, журналісти й митці виступили проти русифікації, захищаючи українське слово. Як це було, читайте у дописі.

Василь Кук — перший підпільник ОУН, останній Головний командир УПА. Він пройшов крізь усі великі події українського ХХ століття, дочекався незалежності, за яку не припиняв боротися все життя. Сьогодні ми разом з видавництвом рекомендуємо нову працю Володимира В’ятровича, де зможете дізнатися більше про життя останнього командира Української повстанської армії, його затяту боротьбу в умовах окупації, протистояння нацистам і совєтам, витривалу битву за свободу, навіть в полоні.

Історія Української Повстанської Армії — це прямий доказ того, що коли народ стає стіною за своїх захисників, він непереможний. УПА опиралось на місцеве населення і його допомогу, адже без підтримки місцевих людей партизани не проіснували б і року. А Українська повстанська армія успішно діяла понад десятиліття – з 1942-го до 1953 року.

Чи знали ви, що колись у Катеринославі зупинялася Леся Українка? А її сестра Ольга з родиною жила тут багатоь років, заснувала перше українське дитяче видавництво і перетворила власний дім на культурний осередок міста.

Україна — це земля, яка протягом століть приймала на своїх теренах найрізноманітніші народи. Серед них особливе місце посідають вірмени, чия історія тісно переплетена з українською вже понад тисячоліття. Вони не лише оселилися тут, а стали невіддільною частиною культурного, економічного та навіть політичного ландшафту, залишивши по собі значний спадок. Саме про цей шлях ми розповімо у матеріалі Ukraine History.

Петриківський розпис — мистецтво, що пройшло крізь заборони і стало символом культурної сили України.
А ще — це історія однієї людини, яка не дозволила цій традиції зникнути.

Художник з Дніпровщини Андрій Пікуш. Чому саме завдяки йому Петриківський розпис сьогодні — не архаїка, а спадщина ЮНЕСКО? Читайте у нашому новому матеріалі.