«Говорить Київ!». Сто років в етері: від першого «Алло» до Голосу Перемоги

«Алло! Говорить Харків! Усім, усім, усім!»
16 листопада 1924 о 19:00 із двох кімнат партійного клубу в Харкові вперше пролунав голос. Дикторів у штаті ще не було — першу фразу в мікрофон вигукнув технік-зв’язківець. Передачу слухали крізь тріщання на вулицях через перші гучномовці. Так почалася історія найстарішого радіо України, яке не замовкає вже ніколи.
Радіо на колесах та в окопах (1941–1944). «Працює радіостанція імені Тараса Шевченка»
Під час Другої світової війни, коли Україну окупували нацисти, українське радіо виїхало в евакуацію. Поїзди-радіостанції мовили з Саратова та Ташкента. Голос диктора доходив до підпілля та партизанських загонів у лісах, нагадуючи: Україна жива і чинить опір.

Голос Українського Підпілля (1949–1954). «Свобода народам! Свобода людині!»
Поки радянська пропаганда глушила етер, у карпатських лісах працювала підпільна радіостанція УПА «Афродита» (Самостійна Україна). Повстанці мовили під загрозою смерті. Вони передавали правду про боротьбу проти НКВС для всієї Європи англійською та українською мовами.

«Реве та стогне Дніпр широкий…»
У часи «застою» радіо стало головним джерелом культури. Мелодія «Реве та стогне» на бандурі стала офіційним позивним Українського Радіо. Співаки, актори та диктори мовили наживо, а біля радіоприймачів «Таврія» та «ВЕФ» у вечірніх казках з Дідом Панасом зростали мільйони українських дітей.

«Акт проголошення незалежності України ухвалено!»
У серпні 1991 року саме по радіо мільйони людей дізналися про розпад СРСР та створення нової держави. Передачі з Будинку радіо на Хрещатику звучали на хвилях національного піднесення. Радіо першим почало без цензури називати речі своїми іменами та повертати із забуття заборонені імена.

«Попри всі зміни технологій, Україна звучить у світі власним голосом»
Започаткований у 2000 році Радіодиктант національної єдності перетворився на найбільший у світі флешмоб українців. У цей день мільйони людей на всіх континентах — в укриттях, на фронті, у школах та за кордоном — вмикають приймачі й пишуть один текст однією мовою.

«Ви слухаєте Українське Радіо. Ми працюємо далі»
Під час ракетних обстрілів, блекаутів та боїв радіо залишилося єдиним джерелом зв’язку, коли зникали інтернет і мобільні мережі. Працівники мовили з підвалів та укриттів. Батарейка в маленькому приймачі рятувала життя на окупованих територіях та в сірих зонах.
Українське радіо звучить понад 100 років — і його голос більше ніхто й ніколи не заглушить.
Дата публікації: 16 Листопада 2026
