Як російська пропаганда створювала образ українця-ворога в 2014 році

Висвітлення відносин між Україною і росією в засобах масової інформації завжди було дуже різне. Чим менш демократичною ставала російська влада і чим більший контроль над ЗМІ вона отримувала, тим більш войовнича риторика щодо інших країн продукувалася.

Період 2012–2014 років характеризується відносною стабільністю у відносинах між Україною і росією. Україна була важливимторговельним і політичним партнером російської федерації.

Президентська програма володимира путіна перед виборами 2012 року будувалася в тому числі на обіцянках підтримання добрих відносин між Україною і росією та на необхідності перебування України на російській геополітичній орбіті з подальшим вступом у Євразійський економічний союз, який очолює якраз росія. Саме тоді російські медіа стали використовувати радянську риторику відносно України. 

Характеризується радянська риторика наративом «усі народи — брати». Можемо побачити, що до подій Євромайдану в ефірі Першого каналу Україну зображували з використанням наративу, схожого на радянський, а саме висвітлення України як неслухняного молодшого брата, що отримав незалежність тільки волею москви, тоді як росія виступає старшим братом, який має право втручатися в державні справи іншої країни. Саме так російська пропаганда виправдовувала підтримку влади Януковича під час Євромайдану і підтримку проросійських виступів у Криму й на південному сході України в 2014 році, оскільки росія як старший брат має право розбиратися з молодшим братом, що «зійшов з істинного шляху».

Події 2014–2015 років означали поразку росії в її намаганнях зберегти Україну у сфері свого геополітичного впливу.

Саме починаючи з подій Євромайдану образ українського народу і владної верхівки дуже змінився. Російські пропагандистські ресурси почали створювати образ ворога, називаючи учасників Євромайдану фашистами, бандерівцями, а українських військових, які потім захищали незалежність України, — «карателями и оккупантами, которые пришли убивать русскоязычный народ Донбасса». 

У російських засобах масової інформації можна побачити такі заголовки статей і аналітичних матеріалів: «Украинские каратели зверски уничтожали жителей Донбасса», «Фашисты в пьяном угаре устроили стрельбу из автоматов, зверски избили хозяина заведения, после чего насильно увезли двух официанток в неизвестном направлении». Окрім вибудовування образу ворога використовувались аудіо- і відеозаписи, зокрема знімалися сюжети, в яких показувалися наслідки обстрілів цивільної інфраструктури і наголошувалося, що це зробили саме українські військові. Окремо знімалися сюжети з інтерв’ю свідків «жахіть, учинених українською армією». Один з них — відомий сюжет про розп’ятого хлопчика в Слов’янську після звільнення міста українськими військовими. Цей пропагандистський сюжет намагається грати на почуттях глядачів, пробудити в них ненависть до українців і висвітлити їх у поганому світлі. Доля героїні цього сюжету Галини Пишняк склалася незавидно: зараз вона проживає в селі в Смоленскій області. У 2021 році вийшло інтерв’ю з нею, в якому вона сказала, що історія правдива, але вона шкодує, що розповіла про неї, зокрема через ставлення до них. «Вони не сприймають нас як людей… Ну, ще сюди ніби все нормально, і в школу дітей нормально прийняли, а там дуже погано… Якщо щось дитина зробила, діти посварилися, вони відразу: „вали у свою Україну, тебе тут ніхто не чекав“… Хохлом називали. У мого старшого і бійка була в школі через це. Відразу прийшли, що хохол, бандерівець і так далі… Не важливо, яких ти поглядів», — описує Галина ставлення до її сімʼї в росії.

Варто також згадати відомий сюжет про «горлівську мадонну», у якому розповідалося про цілеспрямований обстріл українськими військовими цивільного населення Донбасу. Головними героями цього сюжету були мати й маленька дитина. Сюжет за задумом пропагандистів повинен був показати кровожерливість української армії та боротьбу не з проросійськими бойовиками, які захопили владу в окремих районах Донецької та Луганської областей, а з мирним населенням Донбасу, яке не підтримало «перевороту київської хунти». На місці загибелі «горлівської мадонни» сьогодні стоїть пам’ятник «Скорбота та печаль».

Також російська пропаганда використовувала відверто маніпулятивні технології залякування, наприклад наголошувала на втручанні західних країн у події Євромайдану й у війну на Донбасі, розказуючи про найманців з Європи, зокрема поширюючи таку заяву І. Стрєлкова: «Министр обороны ДНР сообщил о том, что в боях на Донбассе погибли 330 иностранных наемников. Польская частная военная компания (ЧВК) „Отаго“ потеряла 139 человек, американская ЧВК „Грейстоун“ — 40 бойцов, американская „Академи“, бывшая „Блэкуотер“ — 125 наемников». Також часто показувався сюжет з нібито західною технікою, яку використовували українці на Донбасі, і застосуванням забороненої зброї під час проведення АТО у 2014 році. Усе це російська влада робила задля того, щоб погіршити ставлення росіян до українців, щоб мати можливість у майбутньому швидко мобілізувати російське суспільство на війну з Україною.

За даними опитувань російського Левада-центру, з березня 2014 по січень 2015 ставлення росіян до українців різко змінилося: негативне ставлення зросло з 25 % до 63 %.

З цього можна зробити висновок, що російська пропаганда виявилась ефективною і змогла зробити з українців ворогів для російської аудиторії в дуже короткий термін.