Гартований віками: Холодний Яр

Холодний Яр — «фортеця» незламного духу та символ української волі

Історія України сповнена сторінок героїчної боротьби, але мало які з них мають таку містичну силу та символізм, як історія Холодноярської республіки. Це не просто феномен національної свідомості 1919-1922 років, який через все століття проніс гасло «Воля України або смерть».

Яр, що пам’ятає все

Урочище Холодний Яр, що розкинулося на межі степу і лісостепу в Чигиринському районі сучасної Черкаської області, споконвіку було місцем сили.

• у VII-V ст. до н.е. давні скіфи будували тут свої городища;

• у XIII ст. постав Мотронинський монастир;

• у XVIII ст. саме звідси почалася Коліївщина. Дух гайдамаччини ніколи не полишав цих лісів.

Новітня історія холодноярського опору розпочалася у 1918 році. Тоді, на прохання ігумені Мотронинського монастиря, жителі с. Мельники створили загін самооборони, щоб вберегти святиню від пограбування дезертирами та мародерами. Цей перший загін із 22 осіб очолив Олекса Чучупак. Згодом до справи долучився його брат Василь — колишній прапорщик царської армії, який перетворив стихійну самооборону на дисципліновану військову одиницю.

Вже на початку 1919 року загін переріс у полк чисельністю до 2000 бійців. Василя Чучупака було обрано командиром, а його брата Петра — начальником штабу. Так у серці України, оточена ворогами, постала Холодноярська республіка.

Держава в державі: устрій та ідеологія

Територія республіки охоплювала понад 25 навколишніх сіл. У часи найвищого піднесення повстанська армія налічувала близько 15 тисяч селян-козаків. Вони кинули виклик усім окупантам: німецьким військам, російським «білим» денікінцям та червоним більшовикам.

Термін «Холодноярська республіка» є значною мірою умовним, а пізніше — популяризованим більшовиками для зображення «анархії». Самі ж повстанці ідентифікували себе як частину Української Народної Республіки (УНР). Вони воювали під синьо-жовтими стягами, визнавали уряд Петлюри та діяли за законами Директорії.

Організація війська наслідувала козацькі традиції: бійці називали себе козаками, а командирів — отаманами. Це був феномен хлібороба-воїна, який вдень працював на землі, а за сигналом дзвону Мотронинського монастиря брав до рук зброю.

Холодноярці стали «кісткою в горлі» для радянської влади. Їхнє існування до 1922 року спростовувало міф, що українці радо зустрічали більшовиків. 4 червня 1919 року штаб загону видав відозву, закликаючи до опору політиці «воєнного комунізму».

Після загибелі Василя Чучупаки у квітні 1920 року боротьба не вщухла. Республіку очолювали отамани Іван Деркач, Кость Блакитний (обраний Головним отаманом у вересні 1920 року в Медведівці), Герасим Нестеренко-Орел та інші. До Холодного Яру приєднувалися залишки розбитих частин Армії УНР, зокрема Степова дивізія.

Не маючи змоги здолати повстанців у відкритому бою, чекісти вдалися до підступності.

У 1922 році була розроблена спецоперація: під виглядом об’єднання зусиль отаманів заманили на фіктивний з’їзд у Звенигородці та заарештували. Втім, боятися чи здаватися хоробрі воїни не збирались.

9 лютого 1923 року у Лук’янівській в’язниці Києва засуджені отамани Холодного Яру організували повстання. Вони голіруч перебили охорону, захопили зброю і дали свій останній бій. Усі вони загинули, але не скорилися.

Як писав український поет Тарас Шевченко у вірші «Холодний Яр»: «І в день радості над вами розпадеться кара, і повіє новий огонь з Холодного Яра…»

Жива спадщина: від 1920-х до сьогодення

Радянська влада десятиліттями намагалася стерти пам’ять про Холодний Яр, називаючи героїв «бандитами». Проте пам’ять вижила завдяки книгам Юрія Горліса-Горського та, вже в наш час, роману Василя Шкляра «Чорний Ворон».

Згадуємо і наслідуємо історичну роль Холодноярщини у сучасній гілці боротьби за незалежність.

У 2013-2014 роках прапор холодноярців майорів на Євромайдані як свідчення незламності.

У 2018 році почесне найменування «Холодний Яр» отримала 93-тя окрема механізована бригада ЗСУ. Її бійці пройшли пекло Іловайська, Донецького аеропорту та Пісків, а під час повномасштабного вторгнення звільняли українські міста, зокрема Тростянець, використовуючи, як і їхні попередники, тактику маневрової війни та підтримку місцевого населення.

Символічно, що у 2021 році військовослужбовці Сил спеціальних операцій освячували зброю саме в Холодному Яру, продовжуючи давню гайдамацьку традицію.

Холодноярська республіка — важливий приклад в історії України того, як нечисленні, але сильні духом здатні роками чинити опір імперській навалі.

Історія довела: герої не вмирають, доки живе пам’ять про них, а гасло «Слава Україні!» — яке, за деякими джерелами, зародилося саме в тих лісах як привітання повстанців — сьогодні лунає на весь світ.