Як росіяни нав’язали свою владу Україні

Від 1734 до 1750 р. в Гетьманщині діяло Правління гетьманського уряду. У склад Правління входило шість осіб: троє росіян, троє українців. Справи Гетьманщини були передані Сенату, і наступ на автономію української держави продовжувався. У 1734 р. конфісковано давні документи Києва. Заохочувалися шлюби між українцями і росіянами. Інститут гетьманства був формально поновлений у 1750 р., коли російська імператриця Єлизавета Петрівна призначила гетьманом брата свого фаворита 22-літнього графа Кирила Розумовського, який мав правити під наглядом призначеного в Санкт-Петербурзі начальника його канцелярії.

Унаслідок державного перевороту в Санкт-Петербурзі у 1762 р. на чолі Російської імперії опинилася німкеня за походженням Катерина II, яка продовжила експансіоністську політику Петра I та його наступників щодо України. Тарас Шевченко називав російську царицю «лютим ворогом України, голодною вовчицею».

Як відбувалася ліквідація? 

У 1764 р. Катерина ІІ отримала інформацію про те, що з’їзд старшин у Глухові підготував був документ, у якому йшлося про відновлення в Україні порядку обрання гетьмана вільним голосуванням, регулярного скликання сейму або генеральної ради, заснування трибуналу, відновлення митниць на кордоні з росією, повернення Гетьманщині відторгнутих земель тощо. 

Почувши це, імператриця викликала Кирила Розумовського до Петербурга й наполягала на добровільному складенні повноважень. Водночас через страх збройного виступу українців Катерина ІІ таємно надіслала до українських кордонів кілька полків, привела в бойову готовність війська і заарештувала українську артилерію, а Сенат заборонив виробництво в Гетьманщині пороху.

Що відбувалося після зруйнування?

У 1767 р. українська старшина і козацтво висловили імператриці невдоволення її політикою, але після ліквідації української держави російській цариці такі заяви були вже не страшні. У 1775 р. вона знищила Запорозьку Січ — останній оплот української державності, а в 1782 р. розчленувала територію Гетьманщини на Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське намісництва.

У червні 1775 р. таємним з наказу Катерини ІІ російські війська, що поверталися з турецького фронту, несподівано оточили, захопили й зруйнували Січ. Останнього кошового отамана Петра Калнишевського заслали на Соловки — монастир на Білому морі, який став останньою домівкою для тисяч відомих українців у часи з кінця XVIII до половини XX ст.

1783 р. Катерина ІІ закріпачила українців, заборонила козацьке військо, запровадила в Києво-Могилянській академії російську мову викладання, а через два роки надала українській старшині за слухняність права російського дворянства. До того ж Катерина ІІ не забувала й про історію: саме за її правління росіяни добряче «підчистили» українські книгозбірні й підправили свою історію. Отже, на кінець XVIII ст. українські землі — Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина 1 Запоріжжя — повністю втратили свою автономію, перетворившись на колонію Російської імперії.